teatral - все о театре! http://www.teatral.org.ua Sun, 13 Jan 2013 15:40:36 +0000 en hourly 1 http://wordpress.org/?v=3.2.1 Спектакль «Вий. Король земли» — совместный проект театра Vidy-Lausanne и театра ДАХ. Премьера в Украине 24 января! http://www.teatral.org.ua/announcement/vij/ http://www.teatral.org.ua/announcement/vij/#comments Sun, 13 Jan 2013 15:37:35 +0000 delfineja http://www.teatral.org.ua/?p=7144 Премьера нашумевшей в Европе Украина-швейцарской спектакля «Вий» — совместного проекта театра Vidy-Lausanne и театра ДАХ — состоится в Киеве 24 января на сцене Театра имени Ивана Франко. Последнюю постановку театра Дах «Вий» можно назвать мистическим путешествием в сердце неизвестной Украине. Представлена ​​в театре Види-Лозанна, где она и была создана, эта пьеса в постановке Владислава Троицкого, написана KLIM, впечатляющая насыщенностью своих образов, драматических и музыкальных сцен, окончательно завоевала швейцарскую публику.

ДАХ ВИЙ

В спектакле двое персонажей-швейцарцев оказываются в украинском селе. Реалистичность этой встречи подкреплена ее правдивостью, поскольку Влад Троицкий выбрал на эти роли двух молодых актеров из Швейцарии. Эти персонажи прибыли в Украину: один в надежде найти хоть какие-то следы своих родственников, пропавших во время большого голода 1933 г., другой, в поисках авантюр, приехал узнать эту страну и встретить настоящих ведьм ...

От свадебных обрядов, до похорон, картины, созданные театром ДАХ, текут, как и песни, и напоминают круговерть образов, созданных Сергеем Параджановым в фильме «Тени забытых предков».

Вся труппа театра участвовала в создании музыкального сопровождения спектакля вместе с группой «ДахаБраха» ...

«Вий» — это удивительная фреска, книга, в которой каждая следующая страница захватывает все больше и больше.

]]>
http://www.teatral.org.ua/announcement/vij/feed/ 0
Спектакль «Вий. Король земли» http://www.teatral.org.ua/announcement/spektakl-vij-korol-zemli/ http://www.teatral.org.ua/announcement/spektakl-vij-korol-zemli/#comments Sun, 13 Jan 2013 15:35:41 +0000 delfineja http://www.teatral.org.ua/?p=7141 Премьера нашумевшей в Европе Украина-швейцарской спектакля «Вий» — совместного проекта театра Vidy-Lausanne и театра ДАХ — состоится в Киеве 24 января на сцене Театра имени Ивана Франко. Последнюю постановку театра Дах «Вий» можно назвать мистическим путешествием в сердце неизвестной Украине. Представлена ​​в театре Види-Лозанна, где она и была создана, эта пьеса в постановке Владислава Троицкого, написана KLIM, впечатляющая насыщенностью своих образов, драматических и музыкальных сцен, окончательно завоевала швейцарскую публику.

В спектакле двое персонажей-швейцарцев оказываются в украинском селе. Реалистичность этой встречи подкреплена ее правдивостью, поскольку Влад Троицкий выбрал на эти роли двух молодых актеров из Швейцарии. Эти персонажи прибыли в Украину: один в надежде найти хоть какие-то следы своих родственников, пропавших во время большого голода 1933 г., другой, в поисках авантюр, приехал узнать эту страну и встретить настоящих ведьм ...

От свадебных обрядов, до похорон, картины, созданные театром ДАХ, текут, как и песни, и напоминают круговерть образов, созданных Сергеем Параджановым в фильме «Тени забытых предков».

Вся труппа театра участвовала в создании музыкального сопровождения спектакля вместе с группой «ДахаБраха» ...

«Вий» — это удивительная фреска, книга, в которой каждая следующая страница захватывает все больше и больше.

]]>
http://www.teatral.org.ua/announcement/spektakl-vij-korol-zemli/feed/ 0
«Моцарт і Сальєрі» — історія самовбивства 2 та 3 грудня о 20:00 http://www.teatral.org.ua/announcement/mocart-i-salyeri-istoriya-samovbivstva-18-chervnya-o-2000/ http://www.teatral.org.ua/announcement/mocart-i-salyeri-istoriya-samovbivstva-18-chervnya-o-2000/#comments Fri, 15 Jun 2012 16:52:15 +0000 delfineja http://www.teatral.org.ua/?p=7099 Приглашаем всех познакомиться с нетрадиционным взглядом на историю Моцарта и Сальери!
Режиссер — Евгений Абрамов, выпускник Митницкого,
худ. руководителя Театра на Левом берегу Днепра

Стоимость — 40грн., студентам театральных ВУЗов — бесплатно!

Спектакль состоится 2 и 3 декабря в 20:00 в Культурно-театральном центре Киево-могилянской академии «Пасика», Ильинская 9, напротив Ильинской церки.

«Пойдемте вместе»:   http://www.teatral.org.ua/forum/viewtopic.php?t=5846

Отзывы на форуме:   http://www.teatral.org.ua/forum/viewtopic.php?t=5835

Группа в фейс-буке: http://www.facebook.com/events/369748923113401/

Группа вконтакте: http://vk.com/event39295920

Присоединяйтесь!

]]>
http://www.teatral.org.ua/announcement/mocart-i-salyeri-istoriya-samovbivstva-18-chervnya-o-2000/feed/ 0
Новогодние спектаки в Театре марионеток! http://www.teatral.org.ua/news/novogodnie-spektakli-v-teatre-marionetok/ http://www.teatral.org.ua/news/novogodnie-spektakli-v-teatre-marionetok/#comments Fri, 09 Dec 2011 14:02:31 +0000 delfineja http://www.teatral.org.ua/?p=7039

АКТЕРЫ И МАРИОНЕТКИ ПРИГЛАШАЮТ НА НОВОГОДНИЙ ПРАЗДНИК
детей от 5 лет с родителями

ВАС ЖДЕТ ВСТРЕЧА С ДЕДОМ МОРОЗОМ
И СПЕКТАКЛЬ
«КТО РАЗБУДИТ СОЛНЦЕ?»

2пн., 5чт., 6пт., 8вс.
января 2012 року в 12-00

в помещении
Киевской городской галереи искусств 'Лавра'
по адресу ул. Лаврская, 1 (И. Мазепы, 17)

Ехать: тр-бус №38, авт. №24, остановка «Печерская Лавра»

Заказать билеты можно по телефону 093-037-12-54 (можно смс),
написав на почту delfineja i.ua или icq 346479758
Стоимость – 50грн.

Официальный сайт театра — http://marionet.com.ua/

]]> http://www.teatral.org.ua/news/novogodnie-spektakli-v-teatre-marionetok/feed/ 0 Нужны перемены! Помощь сайту teatral.org.ua http://www.teatral.org.ua/news/nuzhny-peremeny-pomoshh-sajtu-teatralorgua/ http://www.teatral.org.ua/news/nuzhny-peremeny-pomoshh-sajtu-teatralorgua/#comments Fri, 21 Oct 2011 12:08:31 +0000 delfineja http://www.teatral.org.ua/?p=7015 Администрация сайта www.teatral.org.ua обращается ко всем неравнодушным с просьбой помочь сайту выжить в нелегких сегодняшних условиях.

Сайт www.teatral.org.ua — некоммерческий, он был создан театралами-энтузиастами, в то время студентами театрального института, с целью ведения живой дискуссии на тему театра и искусства, обмена мнениями и отзывами о просмотренных спектаклях, популяризации театра среди нетеатральной публики, возможности любому театральному коллективу сообщить о своем существовании и найти своего зрителя.

Главным разделом нашего сайта, ввиду акцента на живом общении и сборе отзывов о спектаклях,
являлся и является форум .

Но на форуме невозможно сортировать и упорядочивать информацию, размещать пьесы и большое количество фотографий. Для этого на самом сайте предусмотрены специальные разделы:
афиша, личности, спектакли, театры и прочее.

Создатели сайта хотели бы, чтобы любой театральный коллектив мог добавить в базу сайта информацию о себе, о своих спектаклях, актерах, режиссерах, афишу на текущий и последующий месяц,

чтобы любой пользователь мог добавить на сайт пьесу, статью или анонс мероприятия,

чтобы афиша могла структурироваться по дате, по жанру и т.д.

У создателей и активистов сайта имеется множество идей для дальнейшего его углубленного развития.

К сожалению, реализация поставленных задач уперлась в необходимость оплаты работы программистов. Зарабатывать на окупаемость и развитие сайта с помощью рекламы неимеющей к театру ни малейшего отношения продукции мы не хотим и не собираемся.

Если вас интересует вышеописанное развитие сайта http://www.teatral.org.ua/
и вы готовы помочь нам в этом,

Вы можете перечислить доступную для вас сумму денег на счет администратора сайта:

Отримувач: ПАТ "КБ «ХРЕЩАТИК», м. Київ

код ЄДРПОУ отримувача: 19364259

Банк-отримувач: ПАТ "КБ «ХРЕЩАТИК», м. Київ

Код банку МФО: 300670

Рахунок поповнення: 292400024

Призначення платежу: "Поповнення карткового рахунку: 0006746100,

ПІП: "ЯКОВЕНКО ЕКАТЕРИНА ЮРЬЕВНА, ІНН: 3041822724
"

либо передать при личной встрече, связавшись в ЛС на форуме
либо по телефону о93-о37-1254 (предпочтительнее — смс, перезвоним)

Вы также можете стать спонсором или меценатом нашего проекта
либо привлечь знакомого программиста к работе над сайтом.

Мы с радостью примем любую поддержку,
так как Театральный сайт, как и театральное искусство — дело коллективное.

А главное — ходите в театры, пишите отзывы об увиденном,
привлекайте на форум новых пользователей,
давайте сделаем нашу общую театральную жизнь интереснее!

С уважением, администрация сайта teatral.org.ua


ОБСУДИТЬ НА ФОРУМЕ --

]]> http://www.teatral.org.ua/news/nuzhny-peremeny-pomoshh-sajtu-teatralorgua/feed/ 0 П’ятиденна мистецька експедиція «Повернення до себе» http://www.teatral.org.ua/announcement/p%e2%80%99yatidenna-mistecka-ekspediciya-povernennya-do-sebe/ http://www.teatral.org.ua/announcement/p%e2%80%99yatidenna-mistecka-ekspediciya-povernennya-do-sebe/#comments Thu, 21 Jul 2011 09:40:41 +0000 delfineja http://www.teatral.org.ua/?p=6974 БАЖАЮЧИМ ПОЄДНАТИ ВІДПОЧИНОК З ТВОРЧІСТЮ!

ЗАПРОШУЄМО

З 25 по 30 липня

В експедицію; Село КРИВОРІВНЯ Верховинського району Івано-Франківської області. (коло річки Чорний Черемош).

ПРОПОНУЄМО;

Взяти участь у п’ятиденній мистецькій експедиції

„ПОВЕРНЕННЯ ДО СЕБЕ”.

ВИ ЗМОЖЕТЕ:

Ознайомитись з основами оригінального методу навчання акторсько-режисерсько-драматургічного мистецтва розробленої у „СТУДіЯ А.К.Т.” Олегом Драчем (Метод Креативної Імпровізації), добре провести час у колі цікавих людей.

Експедиція включає в себе;

1. Ранкові акторські тренінги. – 2 години. ( Ранок з 9 – 11години)

2. Практичні заняття з Креативної імпровізації – 2години (День з 17 – 19)

3. Лекції по драматургії та режисурі. – 1,5години. ( Вечір з 21 – 22:30)

Заняття проводить О. Драч.

4. з 13 до 16 год культурологічна програма.

6. Творчі зустрічі учасників СТУДіЯ А.К.Т. з КРИВОРІВНЯНЦЯМИ- імпровізовані вистави.

7. Творчий вечір Олега Драча. (літератуне читання перегляд кінофільму «Коляда для Параски»)

У культурологічній програмі експедиції; знайомство з творчістю Параски Грицвіт. Зустрічі з унікальними людьми (Одосія Сарохан). Відвідини музеїв та Пам'яток архітектури.
Церква різдва Богородиці і дзвіниця, 1818 р. Дерев'яна, з розписами темперою XIX ст. Найдовершеніша споруда в гуцульській школі народної архітектури.
Серед пам'яток села: гуцульська ґражда-музей (Параджанова), музеї Івана Франка (з 1953 р.), Михайла Грушевського, Плитки-Горицвіт.

У селі народилися:

* український медик і громадський діяч Тит-Євген Бурачинський,

* український фольклорист, хореограф Ярослав Маркіянович Чуперчук.

У Криворівні відпочивав Іван Франко. У гості до нього приїздили Леся Українка, Василь Стефаник, Ольга Кобилянська, Осип Маковей. Тут по кілька років жили Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, бували Іван Труш, Іван Северин, Володимир Гнатюк, Лесь Курбас, Костянтин Станіславський, Ольга Кніппер-Чехова.

Умови проживання учасників експедиції:
Всі разом у будинку (три кімнати з кухнею).
Туалет на дворі. Миємося і купаємося у ЧОРНОМУ ЧЕРЕМОШІ (поруч).
Необхідно мати з собою каримат і спальник. Легкий одяг та взуття (Легкі кросівки) для тренажів. Зручне взуття та тепліший одяг для походів. ( Засоби власної гігієни, Аптечка ( йод, зеленка бинт, перекис водню тощо).

Харчування;
Спільне. У складчину.(100 -150 грн за 5 днів з чоловіка)

v
Вартість занять з майстром; 500 гривень. ( 100 грн – день, враховуючи проживання)
(Дорога і харчування за свої.)
ЗАПИС У ГРУПУ ТРИВАЄ ДО 23 ЛИПНЯ

ЗАЇЗД – 25 ЛИПНЯ

ПОЧАТОК РОБОТИ З 26ЛИПНЯ.

КІНЕЦЬ РОБОТИ 30 ЛИПНЯ.

КОНТАКТНИЙ ТЕЛЕФОН;

050 310 94 60 Олег Тарасович.

]]>
http://www.teatral.org.ua/announcement/p%e2%80%99yatidenna-mistecka-ekspediciya-povernennya-do-sebe/feed/ 5
Бути чи не бути молодій українській режисурі в ХХІ столітті? http://www.teatral.org.ua/articles/recenzii/buti-chi-ne-buti-molodij-ukra%d1%97nskij-rezhisuri-v-xxi-stolitti/ http://www.teatral.org.ua/articles/recenzii/buti-chi-ne-buti-molodij-ukra%d1%97nskij-rezhisuri-v-xxi-stolitti/#comments Wed, 08 Jun 2011 18:15:11 +0000 Kykysa http://www.teatral.org.ua/?p=6949 Ре­жи­сер як ок­ре­ма про­фесія ви­ник­ла і сфор­му­ва­ла­ся не так дав­но.
Перші згад­ки про лю­дей, які в те­атрі ви­ко­ну­ва­ли функції по­ста­нов­ни­ка
ви­с­та­ви, зна­хо­ди­мо ще у ста­ро­грець­ко­му те­атрі (здебільшо­го то бу­ли
дра­ма­тур­ги), а та­кож у ча­си Се­ред­нь­овіччя (відповідав ве­ду­чий гри), в
епо­ху Відро­д­жен­ня та ба­ро­ко (ор­ганізо­ву­ва­ли архітек­то­ри й
ху­дож­ни­ки). У ХVІІІ ст. ор­ганізацією ви­с­та­ви де­далі частіше по­чи­на­ють
зай­ма­ти­ся провідні ак­то­ри, і вже у ХІХ ст. діяльність по­ста­нов­ни­ка
на­бу­ває та­ко­го зна­чен­ня, що ви­о­крем­люється в ок­ре­му про­фесію,
став­ши са­мостійним ви­дом ми­с­тецтва. То­му ХХ століття спра­вед­ли­во
вва­жа­ють періодом са­ме «ре­жи­серсь­ко­го те­а­т­ру», ад­же ре­жи­сер
на­бу­ває деміургічних вла­с­ти­во­с­тей і стає го­ло­вним твор­цем ви­с­та­ви.
Світові ста­ли відомі такі митці як К. Станіславсь­кий, В. Мейєрхольд, Є.
Вах­тан­гов, Б. Брехт, Ю. Лю­би­мов, А. Еф­рос, П. Брук, Дж. Стре­лер, Е.
Ня­к­ро­шюс, Р. Сту­руа, Ю. Мільтініс, Є. Ґро­товсь­кий та ін. Ко­жен з них
на­ма­гав­ся винайти влас­ну си­с­те­му ре­жи­су­ри або на ос­нові вже
знай­де­них ме­то­дик роз­кри­ти їх сутність і спря­му­ва­ти роз­ви­ток у
правильне річи­ще.

З ча­су ви­ник­нен­ня цієї про­фесії про неї на­пи­са­но безліч, а ще існує
чи­ма­ло тлу­ма­чень цьо­го ми­с­тець­ко­го фа­ху. Як на ме­не, найбільш точ­не
та об'єктив­не виз­на­чен­ня дає Патріс Паві у «Слов­ни­ку те­а­т­ру», за яким
ре­жи­сер — це «осо­ба, обовяз­ком якої є по­ста­ви­ти п'єсу і яка відповідає за
ес­те­ти­ку й ор­ганізацію спек­так­лю, до­би­ра­ю­чи ак­торів,
інтер­пре­ту­ю­чи текст та ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи відповідні сценічні
за­со­би»(1). А термін ре­жи­су­ра (по­ста­ва) у йо­го книзі, за тлу­ма­чен­ням
А. Вайн­штай­на, оз­на­чає «діяльність, яка по­ля­гає в аран­жу­ванні (у пев­ний
період ча­су та в пев­но­му ігро­во­му про­сторі) різних еле­ментів сценічної
інтер­пре­тації дра­ма­тич­но­го тво­ру»(2).
В історії ук­раїнсько­го те­а­т­ру перші кро­ки в ре­жи­сурі по­ча­ли
ро­би­ти бра­ти Тобіле­вичі (І.К. Кар­пен­ко-Ка­рий, П. Сак­са­гансь­кий, М.
Са­довсь­кий). Але пер­шовідкри­ва­чем у цій га­лузі став Лесь Кур­бас. Са­ме
він у першій тре­тині ХХ століття ви­хо­вав ціле сузір'я мо­ло­дих ре­жи­серів,
що роз'їха­ли­ся по країні, про­дов­жу­ва­ли йо­го тра­диції, пра­цю­ва­ли у
пе­ре­до­вих дер­жав­них те­а­т­рах і ви­хо­ву­ва­ли на­ступні по­коління.
Се­ред них Б. Ба­ла­бан, В. Ва­силь­ко, Л. Ду­бо­вик, М. Кру­шель­ниць­кий, В.
Скля­рен­­ко, Б. Тяг­но та ін.
Чимало професіоналів і майстрів режисури працювало в Україні, а вже під
кінець століття відбувся сплеск мо­ло­дої ге­не­рації, ко­ли в од­но­му ли­ше
Києві бу­ло зафіксо­ва­но більше сотні те­а­т­раль­них студій. У 1980-ті ро­ки
це були В. Більчен­ко, А. Кри­тен­ко, О. Ліпцин, В. Ку­чинсь­кий, А. Жол­дак, С.
Про­скур­ня та ін. Підхо­пи­ли хви­лю ак­тив­но­го відро­д­жен­ня
те­а­т­раль­но­го ми­с­тецтва і по­шу­ку но­вих форм у 90-х ро­ках учні
Еду­ар­да Мит­ниць­ко­го (О. Ба­ла­бан, Д. Бо­го­ма­зов, Д. Ла­зор­ко, О.
Ли­со­вець, Ю. Оди­но­кий), а та­кож мо­лоді А. Віднянсь­кий, Є. Кур­ман, А.
Ба­кіров та А. Артіменьєв. Відо­мий те­а­т­раль­ний кри­тик Ган­на Липківська,
досліджу­ю­чи творчість мо­ло­дих ре­жи­серів кінця ХХ століття, підкрес­лює
«спорідненість їхніх ми­с­тець­ких спря­му­вань іде­ям Ле­ся Кур­ба­са часів
Мо­ло­до­го те­а­т­ру 1918 ро­ку»(3), то­му не­од­но­ра­зо­во у своїх ро­бо­тах
вжи­ває що­до них термін «мо­ло­дий те­атр».
Всту­пив­ши у пер­ше де­ся­тиліття ХХІ століття, оче­вид­но, ніхто не
очіку­вав, що за та­ких умов не бу­де на­леж­ним чи­ном за­кла­де­ний
фун­да­мент для май­бут­нь­о­го по­коління, тоб­то не бу­де ви­хо­ва­но учнів.
Ад­же май­же ніхто з них не пішов ви­кла­да­ти. А та не­чис­лен­на мо­лодь, яка
все-та­ки на­ма­гається про­би­ти­ся в цій про­фесії, є уч­ня­ми ще стар­шо­го
ви­кла­даць­ко­го по­коління (Е. Мит­ниць­ко­го, К. Дубініна і В. Судьїна).
Те­атр зіт­кнув­ся з фак­том відсут­ності мо­ло­дої ре­жи­су­ри, відтак
мо­ло­ди­ми по­ча­ли на­зи­ва­ти ре­жи­серів 4050-ти років, що про­сто
де­бю­ту­ва­ли в цей період. Мож­ли­во, мо­лоді про­сто ста­ло важ­ко
опа­ну­ва­ти цю про­фесію?
Ще до­не­дав­на вва­жа­ли, що лю­ди­на, яка праг­не ста­ти ре­жи­се­ром,
му­сить ма­ти пе­ре­довсім вро­д­же­ний та­лант. Підтвер­д­жен­ням цьо­му є
дум­ка К. Станіславсь­ко­го, од­но­го з ос­но­во­по­лож­ників цієї про­фесії, що
на­вчи­ти­ся діяль­ності по­ста­нов­ни­ка не­мож­ли­во без при­род­но­го
об­да­ру­ван­ня. Але з про­гре­сом люд­ст­ва на­бу­ває змін і ре­жи­су­ра.
Те­пер для ово­лодіння цією про­фесією не­до­стат­ньо са­мої «іскри Бо­жої». У
спеціалізо­ва­них на­вча­ль­них за­кла­дах для май­бутніх фахівців ви­кла­да­ють
іс­торію і те­орію те­а­т­ру, за­рубіжну й вітчиз­ня­ну літе­ра­ту­ри,
ак­торсь­ку май­стерність, ази во­ка­лу і хо­рео­графії, ос­но­ви пси­хо­логії,
соціології, філо­софії та інших на­ук, за­гальні за­ко­ни ор­ганізації
те­а­т­раль­ної спра­ви, те­орію дра­ми і спе­цифіку різних видів ми­с­тецтв.
Крім на­бу­то­го ба­га­жу знань, спеціалісти по­винні ма­ти силь­ний ха­рак­тер
і во­лю, зай­ма­ти ак­тив­ну життєву по­зицію, во­лодіти ви­со­кою еру­дицією,
умінням пра­цю­ва­ти з людь­ми, а та­кож здатністю ду­ма­ти об­раз­но і
ство­рю­ва­ти ме­та­фо­ричні візу­альні об­ра­зи. Так має ви­гля­да­ти ре­жи­сер
в іде­алі, але не всі ся­га­ють та­ко­го ви­со­ко­го рівня.
За ра­дянсь­ких часів дер­жа­ва пе­ре­довсім бу­ла зацікав­ле­на у
дип­ло­мо­ва­них ви­со­кок­валіфіко­ва­них працівни­ках. Здо­бут­ки, на­вич­ки і
хист учнів та сту­дентів пиль­но про­сте­жу­ва­ли­ся з ог­ля­ду на май­бутній
кар'єрний зріст. Кра­щих відби­ра­ли і вла­ш­то­ву­ва­ли на пре­стиж­ну
ро­бо­ту, щоб лю­ди­на про­дов­жу­ва­ла ро­би­ти вне­сок у роз­ви­ток
«мо­гут­ньої» дер­жа­ви.
Але з на­стан­ням Не­за­леж­ності пріори­те­ти і цінності у нашій країні
по­сту­по­во транс­фор­му­ва­ли­ся, хо­ча якість на­вчан­ня на пер­ших по­рах
за­ли­ши­лась незмінною. Го­ло­вною за­по­ру­кою при вла­ш­ту­ванні на ро­бо­ту
ста­ли або зв'яз­ки зі впли­во­ви­ми людь­ми, або солідний гро­шо­вий
еквіва­лент. А який ти фахівець — пе­ревіря­ти­меть­ся уже в про­цесі ро­бо­ти.
Мож­ли­во, це че­рез те, що за­раз будь-який дип­лом мож­на за мінімум до­бу
от­ри­ма­ти за «ваші» гроші у спеціальній, лег­ко­до­с­тупній
інтер­нет-кон­торі. Ба більше то­го, про це по­ча­ли відкри­то го­во­ри­ти
май­же всі ка­на­ли те­ле­ба­чен­ня. То­му й ро­бо­то­давці не впев­нені у
до­стовірності фа­хо­вих знань «дип­ло­мо­ва­ної» лю­ди­ни, що прий­ш­ла
вла­ш­то­ву­ва­тись на ро­бо­ту. І ко­ли всю цю кар­ти­ну спо­с­терігає
сту­дент, у ньо­го зни­кає ба­жан­ня вчи­ти­ся і че­сним шля­хом здо­бу­ва­ти
освіту. Ад­же це все од­но ма­ло ким по-справжнь­о­му оцінюється.
Але сьо­годні у будь-якому ми­с­тець­кому виші кон­курс на спеціальність
«ре­жи­сер дра­ма­тич­но­го те­а­т­ру» не змен­шується. І що­ро­ку близько 10-15
мо­ло­дих ре­жи­серів ви­пу­с­кає універ­си­тет ім. І.К. Кар­пен­ка-Ка­ро­го, і
ще сті­льки ж (як­що не більше) мо­ло­дих фахівців цієї про­фесії —
Національ­ний універ­си­тет куль­ту­ри і ми­с­тецтв, Дер­жав­на ака­демія
керівних кадрів куль­ту­ри і ми­с­тецтв та Ко­ледж те­а­т­ру і кіно. Де ж ці
півсотні спе­ціалістів пра­цю­ють? Чо­му в Києві мо­ло­дих ре­жи­се­рів мож­на
пе­ре­ра­ху­ва­ти на паль­цях?
З іншо­го бо­ку, де цим ви­пу­ск­ни­кам вла­ш­то­ву­ва­ти­ся? В сто­лиці
мен­ше трид­ця­ти те­атрів, з яких тільки де­сять ве­ликі дер­жавні з влас­ною
ре­пер­ту­ар­ною політи­кою. А дві тре­ти­ни — не­ве­ликі ко­рот­ко­ст­ро­кові
те­а­т­ри, що ма­ють своє ко­ло гля­дачів, на смак яких і роз­ра­хо­ва­ний їхній
ре­пер­ту­ар. Ре­ш­та — те­а­т­ри-студії, більшість з яких ама­торсь­ко­го
рівня. За 50 років у Києві дер­жа­ва по­бу­ду­ва­ла ли­ше один стаціонар­ний
те­атр — Дер­жав­ний ака­демічний те­атр ля­ль­ок. Вже до­сить дов­го на но­ве
при­міщен­ня че­кає те­атр «Вільна сце­на» під керівництвом Д. Бо­го­ма­зо­ва і
ніяк не за­вер­шить­ся будівництво спо­ру­да для Ака­демічно­го дра­ма­тич­но­го
те­а­т­ру на По­долі, ху­дожнім керівни­ком яко­го є В. Ма­ла­хов.
Відсутність зацікав­ле­ності вла­ди у роз­вит­ку ми­с­тецтва і підтрим­ки
твор­чої мо­лоді не дає мож­ли­вості не тільки мо­ло­дим ре­жи­се­рам, а й
про­фесіона­лам відкри­ти та ут­ри­му­ва­ти свій те­атр. У наш час це за­над­то
до­ро­ге за­до­во­лен­ня, на яке мо­же піти рад­ше бізне­с­мен, аніж твор­ча
лю­ди­на. Те­атр по­сту­пив­ся своїм місцем філо­софсь­ко-ес­те­тич­но­го
ви­хо­ва­те­ля те­ле­ба­чен­ню та кіноін­дустрії, які ста­ли лег­ко
до­ступ­ни­ми кожній лю­дині. Низь­ко­пробні фільми і серіали за­по­ло­ни­ли
свідомість гля­да­ча. Після яс­к­ра­вих за­хоп­ли­вих бой­о­виків і плак­си­вих
ме­ло­драм, з од­но­ча­сним по­гли­нан­ням поп­кор­ну, він не хо­че йти до
те­а­т­ру і ду­ма­ти про «ви­сокі ма­терії» бут­тя. То­му те­атр по­чи­нає діяти
за прин­ци­пом шоу-бізне­су і за­ма­ню­ва­ти до се­бе публіку. А це зни­жує
якість ре­пер­ту­а­ру, бо він стає, на­че ме­ню в де­ше­во­му фаст-фуді. І
охо­чих піти до де­ше­во­го ка­фе стає де­далі більше, а тих, хто віддає
пе­ре­ва­гу ви­шу­ка­но­му ре­с­то­ра­ну — де­далі мен­ше. Вла­да не
зацікав­ле­на не тільки у відкритті но­вих те­атрів, а й у підтримці вже
існу­ю­чих. Пи­тан­ня освіти і ми­с­тець­ко­го ви­хо­ван­ня своїх гро­ма­дян за
до­по­мо­гою те­а­т­ру во­на не вва­жає потрібною спра­вою. Ад­же з
мер­кан­тиль­них мірку­вань вигідніше відкри­ти ще один те­ле­ка­нал чи
кіно­те­атр, де мож­на бу­де зай­ма­ти­ся рек­ла­мою.
З дру­го­го бо­ку, мож­ли­во, і ре­жи­се­рам потрібно за­ду­ма­ти­ся над
якістю своїх ви­с­тав, а та­кож про на­ла­го­д­жен­ня сто­сунків з дер­жа­вою,
тоб­то по­шу­ку за­собів, щоб заціка­ви­ти її у підтримці.
Тим ча­сом сусідка-Євро­па б'є ре­кор­ди за кількістю те­атрів і
по­пу­ляр­ністю цьо­го ми­с­тецтва. Євро­пейські країни на­да­ють підтрим­ку
своїм дер­жав­ним те­а­т­рам і не за­бу­ва­ють про пре­фе­ренції для при­ват­них
за­кладів. У свою чер­гу те­а­т­ри по­пу­ля­ри­зу­ють своїх «спон­сорів» або
про­по­ну­ють не менш вигідні пільги. Не­що­дав­но Лон­дон був на­зва­ний
«світо­вою те­а­т­раль­ною сто­ли­цею» то­му, що на­ра­хо­ву­вав близь­ко 400
те­атрів. У Берліні існує більше 150 те­атрів, у Празі — 70, у Па­рижі — 60...
Та що ка­за­ти, ко­ли Моск­ва уже налічує 300 те­атрів.
По­гля­нь­мо, яки­ми прин­ци­па­ми ке­ру­ють­ся євро­пейські дер­жа­ви. Кожні
3-5 років оби­рається но­вий ху­дожній керівник і го­ло­вний ре­жи­сер, то­му
те­а­т­ри пе­ре­бу­ва­ють у постійно­му по­шу­ку мо­ло­дих кре­а­тив­них
ре­жи­серів. Ви­с­та­ви в євро­пейсь­ких те­а­т­рах не йдуть, як у нас,
де­ся­тиліття­ми, їх по­ка­зу­ють пев­ну за­пла­но­ва­ну кількість разів або
один се­зон і зніма­ють з ре­пер­ту­а­ру, заміню­ю­чи прем'єра­ми. Кількість
прем'єр про­сто б'є ре­кор­ди, то­му потік публіки є стабільним і гля­дач
зацікав­ле­ний у новій ви­с­таві. У нас із ро­ка­ми щорічна кількість премєр
де­далі мен­шає, а по­ста­нов­ки мо­ло­дих ре­жи­серів не ся­га­ють навіть 10%
від їх за­галь­ної кількості. Керівництво дер­жав­них те­атрів не зацікав­ле­не
ви­т­ра­ча­ти ко­ш­ти на по­ста­нов­ку мо­ло­дих, ніко­му не відо­мих
ре­жи­серів. Ад­же ці гроші мо­же от­ри­ма­ти сам ху­дожній керівник чи штат­ний
ре­жи­сер, імя яко­го в афіші ста­не за­по­ру­кою при­хо­ду гля­да­ча на
ви­с­та­ву.
Ще од­на при­чи­на бра­ку мо­ло­дої ре­жи­су­ри на ук­раїнській сцені — у
керівництві те­атрів. Ху­дожні керів­ни­ки не до­пу­с­ка­ють мо­ло­дих
ре­жи­серів навіть до по­ка­зу дип­лом­них ви­с­тав у своєму те­атрі.
Ви­хо­дить, мо­ло­да ге­не­рація не має де ре­алізо­ву­ва­ти­ся і
роз­ви­ва­ти­ся. В ре­зуль­таті, ви­пу­ск­ни­ки нарікають на ху­дожніх
керівників, а ті — на якість ви­с­тав дип­ло­мо­ва­них спе­ціалістів.
Що ж, по­ди­ви­мо­ся на зво­ротний бік ме­далі — на якість на­вчан­ня та
ви­кла­даць­кий склад на­вчаль­них за­кладів. У од­но­му з най­пре­с­тижніших
ми­с­тець­ких вишів — Київ­сько­му національ­но­му універ­си­теті те­а­т­ру,
кіно і те­ле­ба­чен­ня імені І. Кар­пен­ка-Ка­ро­го — більшість пе­даго­гів на
ре­жи­серсь­ко­му відділенні дав­но або вза­галі не прак­ти­ку­ють як
ре­жи­се­ри у те­а­т­рах. Діючи­ми ви­кла­да­ча­ми-ре­жи­се­ра­ми
за­ли­ша­ють­ся Ко­с­тян­тин Дубінін, Еду­ард Мит­ниць­кий та Ми­хай­ло
Резніко­вич. Те­а­т­раль­не жит­тя змінюється, на­бу­ває но­вих рис, об­ро­с­тає
но­ви­ми те­чіями, а ме­то­ди­ка на­вчан­ня за­ли­шається та­кою ж про­тя­гом
де­ся­тиліть. Ма­ло то­го, не­до­стат­ньо ува­ги ви­кла­дачі приділя­ють ро­боті
май­бут­нь­о­го ре­жи­се­ра на ве­ликій сцені. Сту­ден­ти став­лять ви­с­та­ви
на не­ве­ликій на­вчальній сцені універ­си­те­ту. А відсутність прак­тич­ної
ро­бо­ти у те­атрі дає не­га­тив­ний ре­зуль­тат: більшість мо­ло­дих
ви­би­ра­ють ка­мер­ний простір для май­бут­ньої ви­с­та­ви і бо­ять­ся чи
про­сто не вміють пра­цю­ва­ти на ве­ли­ко­му май­дан­чи­ку.
У свою чер­гу ви­кла­дачі ми­с­тець­ких універ­си­тетів жаліють­ся на те, що
більша ча­с­ти­на мо­лоді, яка на­в­чається на спеціаль­ності «ре­жи­сер
дра­ма­тич­но­го те­а­т­ру» чи «ак­тор те­а­т­ру і кіно», мають низь­кий рів­ень
при­род­них здібно­с­тей, по­га­но вчать­ся, ліну­ють­ся, не зай­ма­ють­ся
са­мо­освітою, а по закінченні на­вчан­ня наріка­ють, що їх не бе­руть до
те­а­т­ру. Потрібно та­кож відзна­чи­ти жіно­чу ек­с­пансію у про­фесії, бо на
цю спеці­альність всту­пає дедалі більше пред­став­ниць «слаб­кої статі»: на
де­сять абітурієнтів — ли­ше один хло­пець. Це повяза­но з ба­жан­ням жінки
доміну­ва­ти в су­час­но­му суспільстві, з її праг­ненням до знань та
са­мо­ст­вер­д­жен­ня, а та­кож до ово­лодіння май­же усіма чо­ловічи­ми
про­фе­сіями. Патріс Паві вва­жає, що «мо­ло­да ге­не­рація ре­жи­серів уже не
про­дов­жує тра­дицій мо­делі ре­кон­ст­рукції [...]. Во­на вже не звер­тається
до мо­де­лей та шкіл, а тим па­че до течій та різних «-ізмів». Це по­ко­ління
роз­ви­вається на­вман­ня, іноді без за­ступ­ництва те­а­т­раль­них
інсти­туцій»(4). Інши­ми сло­ва­ми, су­час­на мо­лодь вва­жає, що сьо­годні для
от­ри­ман­ня спеціаль­ності «ре­жи­сер» не­о­бов'яз­ко­во ма­ти вро­д­же­ний
та­лант, ба­жан­ня вчи­ти­ся і пізна­ва­ти всі тон­кощі цієї про­фесії. Але
як­що за­рубіжні країни по­яс­ню­ють по­яву цієї тен­денції тим, що мо­лоді
ре­жи­се­ри на­ма­га­ють­ся че­рез відмо­ву від ус­та­ле­но­го знай­ти
кар­ди­наль­но но­ве, то на­ша мо­лодь, на жаль, тлу­ма­чить цю дум­ку зовсім
не­пра­виль­но.
За де­сять років ли­ше два­над­цять мо­ло­дих ре­жи­серів на­ма­га­ли­ся
про­би­ти­ся у цій про­фесії, з яких ли­ше троє (А. Біло­ус, М.
Ми­хай­ли­чен­ко, О. Ла­зо­вич) про­дов­жу­ють ак­тив­но пра­цю­ва­ти у
те­а­т­рах, ре­ш­та або ви­пу­с­ти­ла по одній-дві ви­с­та­ви (що не ста­ли
яс­к­ра­ви­ми подіями) і «зник­ла», або тільки ми­ну­ло­го ро­ку за­яви­ла про
своє існу­ван­ня однією прем'єрою. Оскільки М. Ми­хай­ли­чен­ко та О. Ла­зо­вич
у пер­шу чер­гу є са­ме ак­то­ра­ми у своїх те­а­т­рах (пер­ший — ТЮГ, дру­га —
Но­вий те­атр на Пе­черсь­ку), то і ви­с­та­ви у них спи­ра­ють­ся здебільшо­го
на ак­торсь­ку май­стерність і не вирізня­ють­ся яс­к­ра­ви­ми ре­жи­серсь­ки­ми
вирішен­ня­ми.
На відміну від них, Андрій Біло­ус зай­мається тільки ре­жи­су­рою, йо­го
спек­таклі мають оригіна­ль­ний та не­о­рди­нар­ний «ре­жи­серсь­кий по­чер­к».
За­вдя­ки Еду­ар­ду Мар­ко­ви­чу Мит­ниць­ко­му, зацікав­ле­ному в
та­ла­но­ви­тих та не­о­рди­нар­них по­ста­нов­ни­ках, А. Біло­ус, не бу­ду­чи
ви­пу­ск­ни­ком йо­го шко­ли, от­ри­мав мож­ливість пра­цю­ва­ти в те­атрі і
ре­алізо­ву­ва­ти свій твор­чий по­тенціал. У Біло­у­са вже 18 ре­зо­нанс­них
ви­с­тав на сце­нах як сто­лич­них, так і те­атрів інших міст Ук­раїни. Се­ред
них пять у ре­пер­ту­арі Київсько­го те­а­т­ру дра­ми і ко­медії на ліво­му
бе­резі Дніпра, й усі на ве­ликій сцені («Лоліта» за ро­ма­ном В. На­бо­ко­ва,
«Річард ІІІ» за В. Шекспіром, «Ве­селіться! Все га­разд?!» за п'єсою «Аде­лаїда»
Є. Ун­гар­да, «Не­без­печні звяз­ки» за ро­ма­ном Ш. де Лак­ло, «Сіра­но де
Бер­же­рак» Е. Рос­та­на). Завершує роботу над шостою — «Місяць на селі» І.
Тур­генєва. Андрій Біло­ус два ро­ки то­му ство­рив і ут­ри­мує за власні
ко­ш­ти Те­а­т­раль­ну май­стер­ню «АБет­ка», де з кінця ми­ну­ло­го ро­ку, крім
йо­го ви­с­тав, йдуть спек­таклі «Вільної сце­ни», «Світло­го те­а­т­ру»,
«Чор­но­го ква­д­ра­ту», «Сво­бод­но­го те­а­т­ру» та ін.). Це об'єднан­ня,
от­ри­ма­вши на­зву «Те­а­т­раль­ний центр B.ROOM», розташувалося на малій сцені
па­ла­цу «Ук­раїна». За до­по­мо­гою А. Біло­у­са ре­жи­се­ри-ви­пу­ск­ни­ки
дістали мож­ливість де­бю­ту­ва­ти на цій сцені зі своїми дип­лом­ни­ми
ро­бо­та­ми, поєднаними у ви­с­та­ву «У по­па бу­ла со­ба­ка». Мож­ли­во, са­ме
це об'єднан­ня дасть по­штовх для роз­вит­ку не тільки мо­ло­дої ре­жи­су­ри, а
й усь­о­го те­а­т­раль­но­го ми­с­тецтва сто­лиці.
От­же, пи­тан­ня «бу­ти чи не бу­ти мо­лодій ук­раїнській ре­жи­сурі в ХХІ
столітті?» — ри­то­рич­не, бо, по-пер­ше, маємо про­бле­му у самій мо­лоді, яка
здебільшо­го бай­ду­же ста­вить­ся до на­вчан­ня, по-дру­ге, у на­вчаль­них
за­кла­дах, що зо­се­ре­д­жені не так на якості на­вчан­ня, як на кількості
кон­тракт­них сту­дентів, по-третє, у са­мих те­а­т­рах, в яких не­має
інте­ре­су до но­вих ми­с­тець­ких відкриттів мо­лоді, ну, і по-чет­вер­те — у
відсут­ності ба­жан­ня у дер­жа­ви підтри­му­ва­ти і роз­ви­ва­ти куль­тур­ний
рівень своїх гро­ма­дян. Маємо про­бле­ми — шу­каємо розв'язан­ня. По­ба­чи­мо,
що по­ка­же дру­ге де­ся­тиліття ХХІ століття. А го­ло­вне — бу­де­мо надіяти­ся
і че­ка­ти но­вої ми­с­тець­кої «бурі після за­тиш­шя», ад­же у ХХ-му столітті
са­ме в 20-х — на по­чат­ку 30-х ро­ків стався сплеск «Мо­ло­до­го те­а­т­ру» і
«Бе­ре­зо­ля» Ле­ся Кур­ба­са.
Від редакції: Редакція розцінює статтю молодого критика як привід для дальшої
розмови, адже театр в Україні не обмежується тільки київськими виставами.
1 Паві П. Слов­ник те­а­т­ру / Патріс Паві ; пе­р. з фр. Маркіяна Яку­б'яка.
Львів, 2006. — С. 374.
2 Там са­мо. — С. 320.
3 Липківська Ган­на. Мо­ло­дий те­атр Ук­раїни у про­сторі ча­су. Кіно-Театр.
1996. №3.
4 Паві П. Слов­ник те­а­т­ру / Патріс Паві ; пе­р. з фр. Маркіяна Яку­б'яка.
Львів, 2006. — С. 375
Вікторія Ільків (журнал «КІНОТЕАТР», 2011р., №3)
]]>
http://www.teatral.org.ua/articles/recenzii/buti-chi-ne-buti-molodij-ukra%d1%97nskij-rezhisuri-v-xxi-stolitti/feed/ 0
Ексцентрична трагікомедія «The Zoo Story» http://www.teatral.org.ua/announcement/ekscentrichna-tragikomediya-the-zoo-story/ http://www.teatral.org.ua/announcement/ekscentrichna-tragikomediya-the-zoo-story/#comments Fri, 03 Jun 2011 18:33:35 +0000 delfineja http://www.teatral.org.ua/?p=6937 «ZOOпарк»

ЕКСЦЕНТРИЧНА ТРАГІКОМЕДІЯ на одну дію за п‘єсою Едварда Олбі «The Zoo Story».

Київо-Могилянський театральний центр.

4 червня.

Початок о 19 годині.

Шекспір сказав: «Весь світ — театр, а люди в ньому — актори».

«Весь світ – ЗООПАРК, а люди в ньому – тварини, — сказав Олбі, — тільки от, хтось живе в клітках, а хтось — приходить на них подивитися». А можливо… він цього і не казав, але подумав так точно.

На сцені — в зоопарку, в «саду розбитих надій» — зустрічаються вовки і придурки, слони і комплексанти, леви, мавпи, гадюки, папуги і відверті дибіли. Вони знюхуються,поступово приміряються. То гарчать один на одного, то намагаються спілкуватися. Кусаються-сповідаються, танцюють-розважаються, і все це закінчується чорти чим, господи прости.

Вся ця катавасія у виконанні акторів Станіслава Щокіна і Бориса Книженка.

Під пильним наглядом режисера Ігоря Задніпряного.

Київо-Могилянський театральний центр – 2-й поверх Культурно-мистецького центру НаУКМА.

Вулиця Іллінська 9.

Вхід – 30 гривень.

]]>
http://www.teatral.org.ua/announcement/ekscentrichna-tragikomediya-the-zoo-story/feed/ 11
«Весела вдова» в театрі оперети http://www.teatral.org.ua/articles/recenzii/vesela-vdova-v-teatri-operety/ http://www.teatral.org.ua/articles/recenzii/vesela-vdova-v-teatri-operety/#comments Fri, 03 Jun 2011 18:21:52 +0000 delfineja http://www.teatral.org.ua/?p=6935 Ференц Легар (1870—1948) написав безліч оперет, вальсів, маршів і різних симфонічних творів. Але світову славу йому принесла представлена 30 грудня 1905 року оперета «Весела вдова». Цікаво, що спочатку «Вдову» не хотіли випускати на сцену через немелодійність, але в результаті оперета принесла неймовірну кількість аншлагів і на сьогоднішній день «Весела вдова» входить до репертуару кожного театру оперети.

Ця вистава на дві дії, яка виконується українською мовою, пронизана ритмами граціозного та чуттєвого вальсу. Автори нинішнього лібрето драматурги В.Масс та М.Червинський. Режисер-постановник, сценограф – лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка, н. а. України С. Сміян. Головна ідея п’єси – перемога кохання над щоденною метушнею та меркантильністю. Тривалість спектаклю 2 години 20 хвилин. Головне дійство відбувається у посольстві в Парижі. Бал у розпалі . Але барон Зета (з.а. України С.Мельниченко) схвильований, адже герцогству загрожує банкрутство. Якщо Ганна Главарі (з.а. України О.Ширяєва), вдова багатого банкіра, вийде заміж за іноземця, то її 20 мільйонів, значна частина національного багатства, покинуть країну. Навколо вдови безліч прихильників і тільки секретар посольства граф Данило ( н.а України С.Павлінов) уникає її. Але вирішальну роль у стосунках героїв відіграє вальс. У фіналі першої частини Ганна і Данило залишаються один на один під музику вальсу і, не витримавши напруження, кидаються в обійми один одного. Мовчазний танець під завісу красномовніший ніж будь який діалог. А далі – знову безкінечний потік вальсу, який то розлучає, то з’єднує героїв. Тим часом дружина барона Зети , Валентина (з.а. України І.Лапіна), невинно фліртує з французьким аташе Каміллом де-Россільйоном, відповідаючи на його залицяння сміхом та піснями. Музика протягом усіє вистави є своєрідним стимулятором почуттів, який надихає персонажів на непередбачувані вчинки.

Музичний супровід «Веселої вдови», який відіграє провідну роль у жанрі оперети, не підпадає під будь які схеми, він інтернаціональний та непослідовний. Але саме такої розкутості потребувала любовна лінія п’єси з її тонким другим планом та неочікуваними кульмінаціями.

Завдяки невимушеній грі акторів, гармонії сценічних костюмів, декорацій та музичному оформленню, вистава повністю поглинає увагу глядача та на дві години переносить його у далекий Париж. Таким чином, усе працює задля виконання поставленого автором завдання, адже сам Ф.Легар писав: «Моя ціль – облагородити оперету. Глядач повинен співпереживати, а не слухати і дивитись загальновідомі нісенітниці».

Віртуозна легкість комедійної інтриги, типи дійових осіб, весь вигляд побутової салонної комедії із світського життя і водночас серйозне трактування кохання відносить «Веселу вдову» до шедеврів світової класики, який , безперечно, варто переглянути.

Вікторія Сацюк

]]>
http://www.teatral.org.ua/articles/recenzii/vesela-vdova-v-teatri-operety/feed/ 7
Тиждень Актуальної української п’єси в Києві http://www.teatral.org.ua/announcement/tizhden-aktualno%d1%97-ukra%d1%97nsko%d1%97-p%e2%80%99yesi-v-kiyevi/ http://www.teatral.org.ua/announcement/tizhden-aktualno%d1%97-ukra%d1%97nsko%d1%97-p%e2%80%99yesi-v-kiyevi/#comments Tue, 05 Apr 2011 08:58:34 +0000 Kykysa http://www.teatral.org.ua/?p=6867 Весною цього року Центр «Текст», театр «Відкритий погляд», ДрамПортал і   Театральний Центр НАУКМА «Пасіка» за підтримки Teatre.com.ua проведуть у Києві Тиждень Актуальної української п’єси . З 11 по 16 травня глядачеві у форматі читок будуть представлені п’єси найкращих українських драматургів: Наталїї Ворожбит, Максима Курочкіна, Анни Яблонскої. Будуть також прочитані і тексти авторів   нового покоління: Павла Арьє, Артура Млояна, Юлії Капусти, Марисі Нікітюк, Володимира Снігурченка, Каті Бабкіно та інших.

 

В рамках проекту відкриє свою роботу Друга Лабораторія сучасної п’єси (ЛСД: друга серія) — Лабораторія 2. За її допомоги молоді драматурги і режисери, об’єднавшись, зможуть створювати сучасний, потрібний, гострий і живий театр.

 

За словами ідеолога російської «нової драми» Михайла Угарова, — Сучасний драматург це не лише ще не вмерлий автор, але і людина, яка рефлексує реальність в художньому ключі, ставлячи важкі питання, заводячи глядача в глухий кут.

 

Дійсно театр не може і не має бути в глибокому підпіллі архаїчної сцени, він призваний провокувати, ображати, навіть ранити сучасне суспільство, щоб воно озирнулося і побачило себе в безжальному дзеркалі художньої правди.

Сучасний театр тут, він на відстані витягнутої руки, він говорить про те, що ми втратили і про те, ХТО МИ ТАКІ СЬОГОДНІ.

Завдання Тижня Актуальної української п’єси і Лабораторії 2 – створити платформу для народження ТАКОГО сучасного театру.

 

Просимо всіх драматургів, що бажають взяти участь в Лабораторії 2 і бути прочитаними на Тижні Актуальної української п’єси, прислати свої п’єси і заявки на участь (з короткою біографією і мотиваційним листом, — навіщо ви хочете займатися драматургією і що вже для цього зробили) за адресою marusia86@gmail.com   до 28 квітня. Всі п’єси будуть розглянуті, і до 5 травня кожен отримає інформацію про те, чи буде прочитаний його текст, і хто з ним буде працювати.

 

Більш детальна інформація з’явиться в пресі і на сайті Teatre.com.ua ближче до середини квітня.

 

Т иждень Актуальної української п’єси проходитиме за підтримки Польського Інституту.

]]>
http://www.teatral.org.ua/announcement/tizhden-aktualno%d1%97-ukra%d1%97nsko%d1%97-p%e2%80%99yesi-v-kiyevi/feed/ 0